Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Конфліктні алмази, або криваві алмази — це алмази-сирці видобуті в зоні воєнних дій та продані, як правило, нелегально з метою фінансування воєнних дій.


Інформація у фактах
Брутальні війни пов'язані з добуванням алмазів убили понад 4 мільйони людей, сплюндрували країни та змусили ще інших мільйонів людей стати переміщеними особами.
На даний час контрабандою на світовому ринку продаються "криваві" алмази із Західної Африки. За даними ООН на міжнародному алмазному ринку продаються "криваві" алмази із Кот-д'Івуар на суму близько 23 мільйони доларів США. Алмази призвели до збройного конфлікту в Конго — найкривавішу війну після Другої світової; збройна злочинність та повне нехтування правами людини продовжуються на даний час через здобуття контролю дана алмазними копальнями в східній Конго. Як це очевидно на прикладі брутального конфлікту в Сьєрра-Леоні, навіть невелика жменька "кривавих" алмазів може спричини неймовірний безлад в країні.
Процес Кімберлі, що контролюється урядом, розрахований на припинення торгівлі "конфліктними" алмазами, має серйозні недоліки для ефективного функціонування. Урядовий контроль не достатньо ефективний аби припинити продаж алмазів для закупівлі зброї.
Алмазна індустрія вартістю у 60 мільярдів доларів США в 2005 році, не спромоглась дотримати слів на ділі. Хоч і була досягнена міжнародна угода, однак особливих змін таки не відбулось аби впевнитись в тому, що алмази вже ніколи не спричинять збройних конфліктів. Деякі алмазні ділки і далі працюють безкарно, порушуючи закон і торгуючи "кривавими" алмазами, тоді як решту з алмазної індустрії закривають на це очі.
Велика кількість багатих на алмази країн перебувають в абсолютній вбогості і багатство їхніх земель не затримується в них. Алмазодобувні райони кишать хаосом та в повній нестабільності, що уможливлює доступ повстанців та терористів до здобування алмазів. Для сотень тисяч чоловіків та дітей, що викопують алмази в небезпечних, брудних та нестерпних умовах Африки, Процес Кімберлі, фактично, нічого не означає. Переважно вони виконують свою непосильну працю за платню меншу, ніж долар в день, виконуючи алмазодобування лише кирками, лопатами та ситами.[1]

Не поспішаєте купувати алмази

При купівлі коштовного каміння в Росії дотепер можна потрапити за ґрати. Здавалося б, кому яке діло, що купує людина на зароблені гроші - картоплю, акції РАО ЄЕС або ось ограновані алмази. Однак чинне російське законодавство, при всій його зовнішній прогресивності, у частині валютного контролю є прямим спадкоємцем законодавства радянського. На практиці це виражається в тому, що алмази, та і взагалі будь-яке коштовне каміння в Росії відносяться до валютних цінностей держави. І заборонені для продажу, якщо не є ювелірними виробами - тобто, не мають оправи.

Тому громадянам, які бажають вкласти кошти у каміння, доводиться купувати його тільки у вигляді ювелірних виробів. Тим, хто порушив це правило, Кримінальний кодекс обіцяє до 3 років позбавлення волі. Виняток становлять лише сертифіковані діаманти, які приватні особи можуть купити в «Алмазному дворі», що знаходиться в самому центрі столиці, поруч із Кремлем (там алмаз вагою в один карат коштує 170-230 тис. рублів). За це, за ідеєю, до в'язниці саджати не повинні.

Поки ж інвестиції у дорогоцінні метали та коштовне каміння залишаються справою професіоналів, колекціонерів або заможних любителів прикрас. Справа в тому, що сума інвестицій у вироби в з коштовним камінням, яка рекомендується експертами, починається з $50 тис. А мінімальна вартість однієї прикраси, що потенційно може принести своєму власнику прибуток при подальшому перепродажі, становить приблизно $8-9 тис.

Що купувати

В якості достойних об'єктів для вкладення коштів спеціалісти називають три типи виробів з дорогоцінних металів та каміння. Перший - ексклюзивні ювелірні вироби, які існують у єдиному екземплярі або є частиною малотиражної авторської серії (до 5-10 штук).

Другий тип - антикварні ювелірні вироби, вік яких не менше 70 років. Ціна такої прикраси різко зросте, якщо автором виробу був відомий майстер, який працював, наприклад, у майстерні Фаберже, Овчіннікова, Хлебнікова та ін.

Правда, існує думка, що старовинні ювелірні вироби з алмазами не завжди повинні бути дорожчими, ніж сучасні. За словами президента колегії експертів та оцінювачів ювелірних виробів і антикваріату Олександра Гагаріна (він також очолює підкомітет ТПП з оцінки витворів мистецтва і ювелірних виробів), «в антикварних ювелірних виробах основна вартість закладена в роботі майстра, а не в камені, як прийнято думати. У таких виробах камені ограновані за старовинною технологією, що не дозволяла їм грати на повну силу (сучасне огранювання з 57 гранями було розроблене лише у 1919 році Марселем Толковським). Крім того, у каменів у старовинних прикрасах - знову ж з технологічних причин - відтиналася нижня, конусоподібна частина. Тому при оцінці каменів в антикварних ювелірних прикрасах з алмазами вартість каменю зменшується на 40-50%».

Третій тип - будь-які вироби з великим (вагою більше одного карата) коштовнім камінням. Чим простіше оправа, тим більша частка вартості виробу припадає саме на камінь. Саме такі вкладення можна назвати інвестиціями у коштовне каміння як таке.

При виборі ювелірної прикраси для вкладення грошей треба пам'ятати, що на її вартість впливає декілька факторів. Головне, що цінується в будь-якому коштовному камені, - розмір, вага і чистота кольору. Більшість родовищ кольорового коштовного каміння (рубін, сапфір або смарагд) майже вичерпані і велике кольорове каміння на ринку рідкість. Тому ціна на вироби з великими рубінами, сапфірами, смарагдами та ін. за останні роки помітно зростає. Так що, ризикнувши та перечекавши пару десятків років, можна одержати досить серйозний прибуток (іноді до 500%) від таких вкладень.

У той же час алмази (діаманти) - товар вічний і дуже ліквідний, так що і прибуток постійний, і ризик його не одержати нижчий.

Другий фактор, що впливає на ціну виробу, - складність роботи та ім'я майстра. Найбільше цей фактор має значення при оцінюванні антикварних виробів, коли мова йде про роботи майстрів XVIII-XIX століття.

І нарешті, найбільш мінливий фактор, що сприяє підвищенню ціни ювелірного виробу, - це мода. Залежно від модних тенденцій значно зростає попит на прикраси того чи іншого типу. Приміром, останні три роки модними вважаються не окремі каблучки або серги, а цілі гарнітури, до яких входять і серги, і каблучка, і кольє, і браслет тощо. Періодично міняється і мода на каміння. Наприклад, у Європі зараз найбільш популярні не алмази, а червоне коштовне каміння камені - рубін, гранат, шпінель (відомий також як лал), а п'ять років тому був справжній бум на смарагди.

Де купувати і про що при цьому думати

Привабливі з погляду інвестицій вироби з коштовним камінням слід купувати у фірм-виробників або на різних ювелірних виставках і аукціонах. В ювелірних магазинах, як правило, продаються заводські вироби, ціна яких навряд чи з часом зросте.

При цьому потрібно мати на увазі, що купуєте ви товар, хоча і приємний естетично, але дуже непростий з погляду ліквідності. На території Росії у приватних осіб є три можливості на законних підставах продати ювелірний виріб. Це ломбард, комісійний ювелірний магазин і аукціонні торги. І в перших двох випадках за виріб заплатять максимум 50-70% його ринкової вартості.

Звичайно, аукціон найбільш точно відображає стан ринку і попит на прикраси того чи іншого типу. Але і тут в Росії не все благополучно: на всю країну - всього один аукціонний дім, що займається прикрасами з коштовним камінням, московський «Гелос». Правда, середня ціна ювелірних виробів, що виставляються ним на торги, коливається від $100 до $20 тисяч - тобто, достатньо демократично.

Перш ніж виріб буде виставлений на аукціоні, його оцінять експерти «Гелоса». Далі разом із власником прикраси встановлюється стартова ціна для торгів. Сама експертиза проводиться безкоштовно, крім тих випадків, коли потрібна музейна експертиза виробу (витрати на неї в подальшому оплатить покупець речі). Доводити право власності клієнту не потрібно. Скільки за нього вдасться виручити - це справа моди та випадку.

Рекомендації гемологам-початківцям

Виходить, що з інвестиціями у коштовне каміння справи в Росії сьогодні ненабагато кращі, ніж у дрімучі радянські роки. Ризиків як і раніше дуже багато, і найбільш неприємний з них - ризик потрапити під кримінальну відповідальність. Причому не за якусь погану справу, а просто через сакральне сприйняття так званих «валютних цінностей», що збереглося у влади, тобто, усього, що з гарантією можна збути за ВКВ. Звичайна злодійська розважливість - і по суті, і з історичної точки зору. Правда, якби надворі стояли які-небудь 1920-і роки, коли більшовики штовхали за бугор «реквізовані» алмази та інші коштовності, подібне сприйняття було б ще деякою мірою обґрунтоване (хоча і неприйнятне для порядних людей). Але з урахуванням того, що радянська влада закінчилася 12 років тому, обґрунтування підібрати вже складніше.

У принципі, зараз готуються поправки до закону «Про валютний контроль і валютне регулювання», за якими приватні особи одержать право купувати коштовне каміння без оправи в спеціальних ювелірних магазинах, салонах і т.п. Але поки ці поплавки набрали чинності, говорити про них безглуздо. А купувати сертифіковані діаманти поруч із Кремлем, що б там не кАЗАЛІ, не так вже і безпечно - якщо існує хоча б найменша ймовірність конфлікту покупця із владою. Повчальний приклад у цьому сенсі - арешт В'ячеслава Мавроди: хоча він на початку 1990-х і брав участь у справах свого старшого брата Сергія, взяли його у 2001-у році за зберігання вдома золотих злитків, придбаних на цілком легальних підставах в одному з комерційних банків.

Так що до виправлення законодавства найбезпечніша справа - купувати, як і раніше, ювелірні прикраси. Зрештою, цими інвестиціями, на відміну від акцій або навіть золотих злитків, при нагоді можна прикрасити гарну дівчину або жінку для її повного задоволення.

Алмаз – неограненный бриллиант – это самый твердый, самый красивый, самый дорогой камень из всех драгоценных камней. В пятерке «высших» камней (алмаз, сапфир, изумруд, рубин и александрит) он стоит, как вы видите, на первом месте.

Алмазы теоретически, в зависимости от химического состава примесей к углероду, могут быть любого из цветов спектра. В основном, однако, они бывают прозрачными. Также встречаются алмазы розовые, желтые, голубые и зеленые, коричневые, сиреневые. При этом разноцветные алмазы ценятся за насыщенность оттенка, а бесцветные – за его максимально полное отсутствие. Из всех алмазов самые дорогие – как раз прозрачные, так называемые снежно-белые.

В Средние века алмазы ценились безумно высоко не только за красоту и редкость, но и за мистические свойства, которыми они якобы обладали. Алмазу приписывалась способность прогонять демонов, укреплять супружескую любовь, придавать мужество и увеличивать мужскую силу.

Как оцениваются алмазы? У камня есть две характеристики: чистота (номер цвета камня) и дефектность. Они указываются на ярлыке изделия в специальной формуле, которая отражает четыре параметра: вес, форма, цвет и качество. Например, вы видите такую формулу: «Кр 57; 0,10 4/2». Что это значит? Во-первых, бриллиант обработан стандартной круглой (Кр) огранкой в 57 граней. Во-вторых, его вес 0,10 карата. Затем идет дробь: «4/2», где «4» является кодом цвета камня, а «2» степенью дефектности камня. Существуют разные шкалы цветности для «не чисто белых» камней и фантазийных цветных. Дело в том, что не чисто белый, с коричневатым оттенком бриллиант будет стоить дешево и считаться не очень качественным, а вот яркий розовый бриллиант – наоборот, будет стоить огромных денег.

Самые дорогие алмазы имеют показатели 1/1, то есть нет цвета, нет дефектов. Такие кристаллы встречаются необычайно редко. Из древности пошло название для таких камней «бриллианты чистой воды», потому что с древних времен, чтобы отличить натуральный кристалл от подделки, его бросали в чистую воду, и он терялся в ней.

Огранка алмаза – очень сложный индивидуальный процесс. Считается, что мастерство огранки впервые постигли в Индии. С тех пор это искусство значительно продвинулось. Для каждого бриллианта огранка высчитывается по довольно сложной математической формуле. Грани – это крохотные плоские полированные поверхности на бриллианте, которые отражают свет, образуя так называемое сверкание – важный фактор при оценке камня. Бывают такие виды огранки, как круглая, овальная, каплевидная, «маркиза», «корона», «изумруд» и т.д.

Наиболее часто встречается круглая форма огранки. Стандартная круглая огранка делается из 57 граней, упрощенная – из 17. Самая широкая окружность бриллианта носит название пояса. Над поясом располагается площадка, по-другому называемая стол. Нижняя часть камня, находящаяся под поясом, называется павильон.

Ювелірна промисловість, галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки коштовного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла та платини.

На території України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, що виявили різноманітність цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і Західній Україні.

Виявлено кілька майстерень ювелірів: майстерня 5-6 ст н.е. біля с. Бернашівки Могилів-Подільського району Вінницької області [1], майстерня у с. Крилос. Івано-Франківської області.

У 10 — 12 вв. ювелірне виробництво було вже широко розвинене у більших містах України; наприклад, у Вишгороді, під Києвом, знайдено майстерню карбувальника з різними інструментами: маленькими молоточками, зубильцями тощо. Подібні знахідки зустрічаються і в інших місцях: в околицях Галича, Львова, на Чернігівщині тощо. У Київській державі зокрема поширені були високоякісні золоті вироби з перегородчатою емаллю, що її українські купці продавали також за кордоном.

З татарським лихоліттям виробництво ювелірних виробів дещо занепало, згодом почало відроджуватись у зв'язку з розвитком цехів. Важливими осередками ювелірних виробів були більші міста, зокрема Київ і Львів. Наприклад, у Львові перші згадки про золотарів припадають на кінець 14 ст.; львівські золотарі в середині 16 ст. входили до одного цеху з ливарниками та малярами. З початку 17 ст. створився окремий золотарський цех, а в кінці 18 ст. було вже 2 цехи, християнського і юдейського віровизнання. Крім українців, поляків і євреїв, ювелірами були також вірмени та німці. Щоб не допустити до фальшування золотих і срібних виробів, цехи зобов'язували золотарів ставити знаки, так звані «ґмерки», на своїх виробах. Українські ювелірні вироби вивозилися і за кордон; найповажнішим конкурентом у цій ділянці був Краків, де ювелірне виробництво було також широко розвинене.

У 19 ст. постали фабрики для виготовлення ювелірних виробів, але на Україні ще і надалі переважали дрібні форми виробництва. Після приходу більшовицької влади дрібне виробництво та ремісництво поступово було ліквідовано. Першу велику фабрику ювелірного виробництва створено 1925 в Києві, згодом збудовано більші заводи також у Харкові й Одесі. 1944 створено велику фабрику ювелірного виробництва у Львові. З 1966 всі заводи ювелірної промисловості належали до державного об'єднання «Союзювелірпром». За повоєнних років було значно вдосконалено технологію виробництва, механізовано нагрівання печей з захисною атмосферою і широко застосовано електрохимічне полірування. З 24 заводів в СССР на Україні були розташовані чотири: у Києві, Львові, Харкові, Одесі. Переважно виробляли ювелірні вироби з дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, бурштину, золота та срібла, а також сувеніри та тому подібне. На території України родовища коштовного і кольорового каміння виявлено вже за совітської влади; вони зосереджені в межах Українського кристалічного масиву. У Житомирській, Вінницькій та Хмельницькій областях є родовища топазів, гірських кришталів, а також моріон, опали, гранати, іризуючі лабрадори, бурштин та інше. Нові родовища відкрито також у Карпатах, на Закарпатті, в Донбасі і на Приозів'ї. Деяку частину сировини українська ювелірна промисловість діставала з інших частин СССР, використовуючи також виробництво штучного каміння.

Как самому выростить кристал ?

Ответ :
1) Налейте 200 мл теплой воды в банку . Добавьте немного сульфата меди и размешайте до полного растворения .Продолжайте добавлять сульфат меди до тех пор , пока он не перестанет растворяться в воде и просто ляжет на дно .



2 ) Перелейте раствор в чистую банку , оставив на дне нерастворившиеся кристаллы и немного раствора . Оставьте ее
Испаряться , а затем , выбрав самый крупный кристалл , обвяжите его ниткой .



3 ) Привяжите нитку к карандашу и положите его поперек горлышка банки , чтобы кристалл находился в растворе в подвешенном положении .


4 ) Поставьте банку в теплое место . Ваш кристалл будет расти по мере испарения жидкости ………
Спасибо за то кто прочитал !!!!

Химический состав: C, углерод.
Класс: самородные элементы.
Группа: Углерод.
Применение: самый дорогой ювелирный камень.
Цвет: сильно варьирует; от бледно желтого, коричневого, серого до белого, синего, черного, красноватого, зеленоватого и бесцветного (алмазы с природной интенсивной окраской очень редки).
Блеск: алмазный.
Прозрачность: прозрачный до просвечивающего.
Твердость: 10.
Удельный вес: 3.52.
Излом: раковистый.
Двупреломление: отсутствует.
Флюоресценция в УФ: от отсутствия до сильной, чаще голубым, реже - желтого, зеленого, красного цветов.
Основные месторождения: Россия, Южная Африка, Индия, Бразилия, Австралия.
Диагностические признаки: высокая твердость, теплопроводность, показатель преломления и другие физические свойства.

К свойствам алмаза, важным при идентификации, относятся:
цвет и внешний вид;
включения и другие особенности роста, видимые под микроскопом;
люминесценция в видимим и ультрафиолетовом диапазоне;
физические свойства: удельный вес, теплопроводность;
химический состав (различные типы спектра).

Самая популярная форма огранки алмаза - бриллиант. До недавнего времени бриллиантами называли только алмазы, ограненные круглой, т.е. бриллиантовой огранкой. Однако, с одной стороны, термин "бриллиант" прочно ассоциируется у людей с алмазом любой огранки, а с другой стороны, значительная часть алмазов гранится в иной форме. Поэтому было принято решение называть бриллиантом алмаз любой (а не только круглой) формы огранки. Чаще других, алмаз гранится следующими видами огранки:

Важнейшим требованием к бриллиантам всех форм огранки является обеспечение максимально возможной "игры" камня. Это достигается выбором оптимальных соотношений пропорций ограненного камня.

В Украине, как и в большинстве стран, за стандарт принят бриллиант точной огранки под названием "бриллиант огранки КР-57".

Бриллианты финансоемкий материал. Уникальные бриллианты позволяют в нескольких граммах сконцентрировать миллионы долларов. Важно отметить, что уникальные камни при наличии документов, подтверждающих легальное владение ими, практически всегда находят своего покупателя.

Главные преимущества бриллиантов, как объекта инвестиций:
уникальная финансоемкость крупных и качественных алмазов: это прекрасный объект инвестиций;
цены на хорошие бриллианты в арифметическом выражении не снижались никогда;
мировой спрос на бриллианты растет с темпами примерно 5% в год;
бриллиант можно оправить и носить в ювелирном изделии, чего не сделаешь с обесценившейся "ценной" бумагой или "усохшими" купюрами.

СКОЛЬКО СТОИТ ГОРОД ЗОЛОТОЙ?

Только крупных ювелирных сетей, которые имеют по несколько филиалов, в нашем городе можно насчитать с десяток. А еще магазины-«одиночки», отделы, мастерские и ювелиры-частники. Всего торговых точек, продающих драгоценные украшения, в Воронеже чуть более 80. Интересно, сколько граммов или килограммов драгоценностей приходится на каждого воронежца? И кто из жителей нашего города сможет хоть когда-нибудь выкупить «свою» часть?

Открытие нового магазина или отдела - вещь весьма затратная. Но сколько все-таки потратить - каждый решает сам. Можно весь интерьер сделать в мраморе, а можно и просто стены побелить. Отделка ювелирного салона зависит от того, на какого покупателя он рассчитан. Колье за 300 тысяч рублей будет нелепо смотреться на старой пластиковой витрине, а вот серебряные цепочки там же пойдут «на ура».

Цены на торговое оборудование также очень сильно разнятся. Некоторые магазины заказывают стеллажи, зеркала, подсветки на крупных заводах-изготовителях. Другие обращаются к частникам и экономят бюджет в разы, причем по внешнему виду очень сложно определить производителя.

Процент накрутки на ювелирное изделие не лимитирован. Поэтому каждый салон решает индивидуально, сколько накрутить на то или иное украшение. Так, на хорошо продаваемые цепочки и кольца продавец может накинуть 20 - 25%, а на не популярные пока броши - 15%. Если вы увидели необычайно дешевое украшение или вам предлагают купить перстень с 50-процентной скидкой, не спешите радоваться. Вполне вероятно, что перед вами подделка или очень высокая надбавка на изделие. Хотя низкая цена - не показатель некачественного товара. Магазин может приобрести, например, нелицензированное кольцо за 200 рублей, а продавать за 750 - и продавцу прибыль, и вам спокойней. Купили-то задорого, как в лучших домах Парижа.

С персоналом у ювелирных салонов особых проблем не бывает. Продавцы найдутся всегда и везде. Их заработная плата возрастает соответственно уровню магазина. В ювелирных отделах продавцы получают около 5000 руб., в салонах - больше. Многие воронежские магазины практикуют систему оплаты «оклад + проценты». Причем проценты могут быть как общими для всех сотрудников, так и зависеть от дневной выручки и распределяться посменно. В любом случае, продавцу выгоднее как можно больше продать золота и бриллиантов.

Можно сказать, что в Воронеже ювелирный бизнес приносит доход фирмам, уже завоевавшим свое место на рынке. Открыть новый ювелирный салон в центре практически невозможно. То есть формально можно открывать любой магазин, но, по мнению Даны Гасиевой, коммерческого директора сети ювелирных салонов «Вавилон», в центре Воронежа все торговые места уже заняты, новая точка просто не выдержит конкуренции. Пробиться можно разве что где-нибудь на окраине.

Прежде, чем выбрать бриллиант, соответствующий Вашим вкусам, определите значения параметров бриллианта, подходящие Вам :

Красота бриллианта, редкость и цена зависят от соотношения четырех параметров (англ. 4С): ОГРАНКА (cut), ЧИСТОТА (clarity), ВЕС В КАРАТАХ (carat), ЦВЕТ (colour).

4C используются во всем мире для классификации редкости бриллиантов. Бриллианты с соотношением самых высоких 4C наиболее редкие и, следовательно, наиболее дорогие. Ни один из этих параметров не бывает главнее других при оценке красоты бриллианта и, что особенно важно, каждый из 4C не теряет своих качеств со временем.

Огранка и установка камня в ювелирное изделие могут визуально увеличить или уменьшить бриллиант. Поэтому перед покупкой изделия с бриллиантом посмотрите и померяйте несколько образцов, посоветуйтесь с продавцом-консультантом, чтобы выбрать наиболее подходящий Вам камень.

Карат часто путают с размером бриллианта, а фактически это критерий

веса. Один карат эквивалентен 200 мг (1/5 часть грамма). Один карат делят на 100 частей (соток).

Например, бриллиант 0,75 карата – это 0,75 или 3/4 карата. Бриллиант в 1 карат стоит более чем вдвое больше полукаратника (при одинаковых прочих характеристиках).

Определяет наличие в бриллианте внутренних включений. Включения – это естественные природные характеристики натуральных минералов, появляющиеся в момент образования минералов.
Включения могут напоминать крошечные кристаллы, облака или трещинки.

Качество и месторасположение включений существенно влияют на цену бриллианта. В природе очень редко встречаются безупречно чистые алмазы, поэтому цена их очень высока.

Включения оцениваются по соответствующей шкале чистоты. Эта шкала начинается с 1 (чистый) и заканчивается 11 (с включениями), и основывается на видимости различных включений при 10-тикратном увеличении. Включение в центре или в верхней части бриллианта может влиять на дисперсию света и иногда уменьшает блеск бриллианта.

Некоторые включения могут быть скрыты закрепкой камня в изделии, тем самым незначительно влияя на красоту бриллианта.

Белый цвет бриллиантов может колебаться от холодного зимнего до теплого летнего. Бриллианты классифицируются по цветовой шкале, которая начинается с 1 (бесцветный) и заканчивается 9.

Более теплые цветные бриллианты желательно устанавливать в желтое золото. Холодные, зимние белые прекрасно выглядят в белом золоте или платине.

Цветовые различия между двумя бриллиантами очень тонкие, поэтому цвет камня определяется при соответствующем освещении в сравнении с эталоном. Бесцветные камни, оцененные как 1, очень редкие и ценятся особенно дорого.

Цвет камня – дело вкуса, поэтому просите продавца, чтобы он показал Вам рядом несколько камней разного цвета.

Определяет углы и пропорции бриллианта. Бриллиант, ограненный с соблюдением параметров, рассчитанных по формулам, отражает внутри максимальное количество лучей и рассеивает их через верх камня, а значит «играет» – сверкает и искрится. Поэтому хорошо ограненные бриллианты ценятся намного выше, чем «глубокие» или «мелкие», в которых свет теряется или проходит через низ камня, что приводит к уменьшению блеска и, соответственно, цены.

Огранка также определяет форму бриллианта: круглый, квадратный, «груша», «сердце». Круглая форма огранки считается классической, бриллианты этой формы наиболее симметричны и способны к отражению почти всего света, который в них проникает. Некруглые формы, известные также как «фантазийные формы», сейчас особенно модны, они имеют свои пропорциональные параметры, которые определяют хорошо или плохо огранен камень.

Определите, какой формы бриллиант Вы хотели бы приобрести, и попросите продавца-консультанта, чтобы он Вам рассказал об особенностях этой формы огранки.


Существует семь основных форм огранки бриллиантов, используемых в ювелирных украшениях: круглая, «маркиз», «изумруд», «принцесса», «груша», «овал», «сердце».

С учетом возможности установки боковых камней к этим семи добавляются также «багет» и «триллион».

Форма и вид огранки гармонизируют бриллиант и заставляют его сверкать. Вид огранки может быть трех типов: ступенчатый, бриллиантовый и смешанный. Они отличаются между собой количеством фасетов. Фасет – грань, которая ставится на бриллианте. Например, 58-фасетный бриллиант имеет 58 полированных граней.

Этот вид огранки состоит из рядов граней, которые похожи на ступеньки лестницы, обычно четырехсторонние и удлиненные. Примерами ступенчатой огранки могут быть Изумруд и Багет.

Наиболее часто встречающаяся бриллиантовая форма огранки – круглая, но также может быть овальная, грушевидная, в форме маркиза и сердца.

Этот вид огранки имеет как ступенчатые, так и бриллиантовые грани. За последние 20 лет смешанная огранка, совмещающая ступенчатую огранку верха бриллианта и бриллиантовую огранку низа, стала очень популярной. Камни, ограненные смешанной огранкой, объединяют в себе красоту Изумрудной огранки и игру Бриллиантовой.

ПЕРСТЕНЬ ИЛИ КОЛЕЧКО?

По данным маркетинговых исследований, в 2005 году структура всего объема товара на ювелирном рынке России выглядела следующим образом:

- кольца - 40%,

- серьги - 25%,

- цепи - 25%,

- колье, кулоны, браслеты - 5%,

- ожерелья, заколки, запонки, зажимы для галстука - 5%.

В основном закупщики стараются привозить в Воронеж много разных мелких партий. Вдруг их покупательницы прибудут на одно мероприятие в одинаковых браслетах? Однако если в салоне вас убеждают, что изделие является единичным, не думайте, что ювелир изготовил его специально для вас, да еще и продает по заводской цене. Единичное производство - до 200 экземпляров, серийное - 200 и более, а украшение, изготовленное в одном экземпляре, называют индивидуальным.

Выбирая новое украшение, помните, что ювелирные изделия обмену и возврату, без выявленного заводского брака, не подлежат. Так что если вы купили, например, кольцо и обнаружили, что той, кому оно предназначалось, это украшение не подходит, поменять его не удастся. Если только магазин не пойдет вам навстречу.

ОТКУДА ЗОЛОТИШКО?

Еще несколько лет назад воронежские ювелирные магазины работали по принципу «выбирайте из того, что есть на витрине». Сегодня же многие салоны стараются привозить именно те изделия, которые интересуют покупателя, то есть фактически они работают по заказу. В основном новый товар привозят менеджеры по закупкам. Они посещают выставки ювелирных заводов-изготовителей, отсматривают коллекции, выбирают, что может понравиться воронежским ценителям.

В ювелирном бизнесе считается, что если вы нашли поставщика на выставке, то уже на 80 - 90% можете ему доверять. Маркетолог ювелирного салона «LORD» Татьяна Барсукова так объясняет этот факт:

- В основном с новыми поставщиками мы знакомимся на выставках, участие в которых для производителей стоит немалых денег. А если у фирмы хватило средств на выставку - где, кстати, можно представлять только проверенные изделия, - то и доверие к ним возрастает многократно. Если хоть одно из изделий не будет соответствовать заявленным требованиям, компании просто не разрешат выставлять свой товар.

Требования воронежцев изменились, поэтому сегодня многие магазины стараются привозить бренды. Людей уже не пугает то, что это изделие - импортное. Несколько лет назад на российский рынок попала довольно крупная партия изделий из Турции, изготовленных кустарным способом и имевших очень низкое качество. В сознании людей отложилось, что Турция - это плохо, а заодно и вся иностранная продукция не достойна нашего внимания. Этот стереотип было очень сложно переломить, но постепенно народ оттаял.