Ювелíрна спрáва, ювелірка, ювелірство, золотарство, ювелірне мистецтво — вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла людини. Відноситься до мистецького оздобного ремесла.
В Україні, до середини 18 століття вживалася назва золотарство, хоч ювелірні предмети переважно виробляли зі срібла і рідше із золота (дорогого привозного металу) часто з додатком емалі, а в широкому значенні й з міді, нікелю, бронзи, заліза, сталі, олива, глини. Відповідно ювелірних майстрів називано золотарями або злотниками і сріблярами. У другій пол. 18 ст. (на Зах. зі 17 ст.) для майстрів, що виробляли дрібні речі — біжу (З французької bijou) з дорогоцінних металів прищепилася назва майстрів ювелірних справ, а для тих, що прикрашали золотарські вироби дорогоцінними каменями — майстрами брилянтних справ.
В наш час, особа, що займається ю.с. називається ювеліром, або золотарем. До прикрас тіла відносять не тільки вироби із дорогоцінних металів та каменів, але й і з «неблагородних» матеріалів — кістки, дерева, скла, а останнім часом — пластмас. Прикрасою тіла також вважається малюваний, чи татуйований малюнок на тілі.
Золотарство в Україні — одне з найстарших мистецьких ремесел. Згідно з археологічними даними, історія ювелірної справи в Україні сягає палеолітичних часів і простягається через безперевну еволюцію технологій та стилів до наших днів.
