При купівлі коштовного каміння в Росії дотепер можна потрапити за ґрати. Здавалося б, кому яке діло, що купує людина на зароблені гроші - картоплю, акції РАО ЄЕС або ось ограновані алмази. Однак чинне російське законодавство, при всій його зовнішній прогресивності, у частині валютного контролю є прямим спадкоємцем законодавства радянського. На практиці це виражається в тому, що алмази, та і взагалі будь-яке коштовне каміння в Росії відносяться до валютних цінностей держави. І заборонені для продажу, якщо не є ювелірними виробами - тобто, не мають оправи.
Тому громадянам, які бажають вкласти кошти у каміння, доводиться купувати його тільки у вигляді ювелірних виробів. Тим, хто порушив це правило, Кримінальний кодекс обіцяє до 3 років позбавлення волі. Виняток становлять лише сертифіковані діаманти, які приватні особи можуть купити в «Алмазному дворі», що знаходиться в самому центрі столиці, поруч із Кремлем (там алмаз вагою в один карат коштує 170-230 тис. рублів). За це, за ідеєю, до в'язниці саджати не повинні.
Поки ж інвестиції у дорогоцінні метали та коштовне каміння залишаються справою професіоналів, колекціонерів або заможних любителів прикрас. Справа в тому, що сума інвестицій у вироби в з коштовним камінням, яка рекомендується експертами, починається з $50 тис. А мінімальна вартість однієї прикраси, що потенційно може принести своєму власнику прибуток при подальшому перепродажі, становить приблизно $8-9 тис.
Що купувати
В якості достойних об'єктів для вкладення коштів спеціалісти називають три типи виробів з дорогоцінних металів та каміння. Перший - ексклюзивні ювелірні вироби, які існують у єдиному екземплярі або є частиною малотиражної авторської серії (до 5-10 штук).
Другий тип - антикварні ювелірні вироби, вік яких не менше 70 років. Ціна такої прикраси різко зросте, якщо автором виробу був відомий майстер, який працював, наприклад, у майстерні Фаберже, Овчіннікова, Хлебнікова та ін.
Правда, існує думка, що старовинні ювелірні вироби з алмазами не завжди повинні бути дорожчими, ніж сучасні. За словами президента колегії експертів та оцінювачів ювелірних виробів і антикваріату Олександра Гагаріна (він також очолює підкомітет ТПП з оцінки витворів мистецтва і ювелірних виробів), «в антикварних ювелірних виробах основна вартість закладена в роботі майстра, а не в камені, як прийнято думати. У таких виробах камені ограновані за старовинною технологією, що не дозволяла їм грати на повну силу (сучасне огранювання з 57 гранями було розроблене лише у 1919 році Марселем Толковським). Крім того, у каменів у старовинних прикрасах - знову ж з технологічних причин - відтиналася нижня, конусоподібна частина. Тому при оцінці каменів в антикварних ювелірних прикрасах з алмазами вартість каменю зменшується на 40-50%».
Третій тип - будь-які вироби з великим (вагою більше одного карата) коштовнім камінням. Чим простіше оправа, тим більша частка вартості виробу припадає саме на камінь. Саме такі вкладення можна назвати інвестиціями у коштовне каміння як таке.
При виборі ювелірної прикраси для вкладення грошей треба пам'ятати, що на її вартість впливає декілька факторів. Головне, що цінується в будь-якому коштовному камені, - розмір, вага і чистота кольору. Більшість родовищ кольорового коштовного каміння (рубін, сапфір або смарагд) майже вичерпані і велике кольорове каміння на ринку рідкість. Тому ціна на вироби з великими рубінами, сапфірами, смарагдами та ін. за останні роки помітно зростає. Так що, ризикнувши та перечекавши пару десятків років, можна одержати досить серйозний прибуток (іноді до 500%) від таких вкладень.
У той же час алмази (діаманти) - товар вічний і дуже ліквідний, так що і прибуток постійний, і ризик його не одержати нижчий.
Другий фактор, що впливає на ціну виробу, - складність роботи та ім'я майстра. Найбільше цей фактор має значення при оцінюванні антикварних виробів, коли мова йде про роботи майстрів XVIII-XIX століття.
І нарешті, найбільш мінливий фактор, що сприяє підвищенню ціни ювелірного виробу, - це мода. Залежно від модних тенденцій значно зростає попит на прикраси того чи іншого типу. Приміром, останні три роки модними вважаються не окремі каблучки або серги, а цілі гарнітури, до яких входять і серги, і каблучка, і кольє, і браслет тощо. Періодично міняється і мода на каміння. Наприклад, у Європі зараз найбільш популярні не алмази, а червоне коштовне каміння камені - рубін, гранат, шпінель (відомий також як лал), а п'ять років тому був справжній бум на смарагди.
Де купувати і про що при цьому думати
Привабливі з погляду інвестицій вироби з коштовним камінням слід купувати у фірм-виробників або на різних ювелірних виставках і аукціонах. В ювелірних магазинах, як правило, продаються заводські вироби, ціна яких навряд чи з часом зросте.
При цьому потрібно мати на увазі, що купуєте ви товар, хоча і приємний естетично, але дуже непростий з погляду ліквідності. На території Росії у приватних осіб є три можливості на законних підставах продати ювелірний виріб. Це ломбард, комісійний ювелірний магазин і аукціонні торги. І в перших двох випадках за виріб заплатять максимум 50-70% його ринкової вартості.
Звичайно, аукціон найбільш точно відображає стан ринку і попит на прикраси того чи іншого типу. Але і тут в Росії не все благополучно: на всю країну - всього один аукціонний дім, що займається прикрасами з коштовним камінням, московський «Гелос». Правда, середня ціна ювелірних виробів, що виставляються ним на торги, коливається від $100 до $20 тисяч - тобто, достатньо демократично.
Перш ніж виріб буде виставлений на аукціоні, його оцінять експерти «Гелоса». Далі разом із власником прикраси встановлюється стартова ціна для торгів. Сама експертиза проводиться безкоштовно, крім тих випадків, коли потрібна музейна експертиза виробу (витрати на неї в подальшому оплатить покупець речі). Доводити право власності клієнту не потрібно. Скільки за нього вдасться виручити - це справа моди та випадку.
Рекомендації гемологам-початківцям
Виходить, що з інвестиціями у коштовне каміння справи в Росії сьогодні ненабагато кращі, ніж у дрімучі радянські роки. Ризиків як і раніше дуже багато, і найбільш неприємний з них - ризик потрапити під кримінальну відповідальність. Причому не за якусь погану справу, а просто через сакральне сприйняття так званих «валютних цінностей», що збереглося у влади, тобто, усього, що з гарантією можна збути за ВКВ. Звичайна злодійська розважливість - і по суті, і з історичної точки зору. Правда, якби надворі стояли які-небудь 1920-і роки, коли більшовики штовхали за бугор «реквізовані» алмази та інші коштовності, подібне сприйняття було б ще деякою мірою обґрунтоване (хоча і неприйнятне для порядних людей). Але з урахуванням того, що радянська влада закінчилася 12 років тому, обґрунтування підібрати вже складніше.
У принципі, зараз готуються поправки до закону «Про валютний контроль і валютне регулювання», за якими приватні особи одержать право купувати коштовне каміння без оправи в спеціальних ювелірних магазинах, салонах і т.п. Але поки ці поплавки набрали чинності, говорити про них безглуздо. А купувати сертифіковані діаманти поруч із Кремлем, що б там не кАЗАЛІ, не так вже і безпечно - якщо існує хоча б найменша ймовірність конфлікту покупця із владою. Повчальний приклад у цьому сенсі - арешт В'ячеслава Мавроди: хоча він на початку 1990-х і брав участь у справах свого старшого брата Сергія, взяли його у 2001-у році за зберігання вдома золотих злитків, придбаних на цілком легальних підставах в одному з комерційних банків.
Так що до виправлення законодавства найбезпечніша справа - купувати, як і раніше, ювелірні прикраси. Зрештою, цими інвестиціями, на відміну від акцій або навіть золотих злитків, при нагоді можна прикрасити гарну дівчину або жінку для її повного задоволення.
